У початковий період навчання студентів відбувається процес адаптації до умов навчання. Процес адаптації першокурсників до умов навчання є складним та багатогранним, зумовлений взаємодією психологічних, соціальних і біологічних факторів. Студенти-першокурсники в перші тижні навчання відчувають задоволення від досягнення важливої мети – вступ до навчального закладу. Вони покладають серйозні надії на те, що зможуть ефективно навчатися й, у такий спосіб, готуватися до важливої професійної діяльності. Однак трохи згодом, через кілька місяців після вступу, значна кількість першокурсників починає відчувати певні дискомфортні переживання, основною причиною яких є труднощі, що виникають під час навчання. Цей період триває, як правило, протягом усього першого року навчання й для більшості студентів-першокурсників завершується успішною соціалізацією.
Найбільшою проблемою адаптації підлітків до умов навчання в навчальному закладі є проблеми, такі як: закомплексованість, підвищений рівень тривожності, почуття ворожості, несформованість Я-образу, статево-рольова ідентичність, домінування залежності в поведінці, імпульсивність, занижена самооцінка, Усе це певним чином впливає на статус у колективі, успішність, поведінку, взаємостосунки з однолітками, викладачами.
Пропоную кілька кроків щодо адаптації першокурсників:
Не очікуйте опіки, а розраховуйте на дружню підтримку близького оточення, яка надасть Вам відчуття рівності, потрібності та незалежності, тому:
1. Зверніться по допомогою для того, щоб вільно орієнтуватися на території навчального закладу.
2. Не допускайте зайвої опіки, намагайтеся стати самостійним в обслуговуванні.
3. Прагніть виконувати посильну й цікаву роботу.
4. Не уникайте тих, хто готовий прийти Вам на допомогу.
5. Активніше намагайтеся отримати потрібну вам інформацію та нові знання.
6. Не створюйте емоційну напругу у стосунках із одногрупниками, намагайтесь завжди бути приязним і доброзичливим.
7. Змістовно проводьте свій вільний час із іншими студентами, знаходьте хороших друзів.
8. Будьте оптимістом, вірте у свої можливості й пам'ятайте, що ви потрібні іншим людям.
9. Сміливіше відповідайте на запитання, беріть участь в обговоренні - це допоможе Вам пов'язати нову інформацію з тим, що Ви вже знаєте.
10. Під час виникнення непорозумінь користуйтесь послугами відділів, які опікуються студентами (соціальний педагог, психолог).

Учнівське життя починається з першого курсу. І тому успішна, ефективна, оптимальна адаптація першокурсників до життя і навчання в училищі – запорука подальшого розвитку кожного здобувача освіти як людини, громадянина, майбутнього фахівця.
Більшість учнів, які вступили на перший курс, як правило, мають зіткнутися з цілою низкою проблем, серед яких перше місце посідає проблема психологічної адаптації. Необхідність в психологічній адаптації людини виникає, перш за все, зі зміною діяльності людини і її соціального оточення.
З першого дня навчання в училищі учні потрапляє до навчальної групи, де зібрані колишні школярі з різними характерами, амбіціями, цілями, самооцінкою тощо. В цих умовах дуже важко адекватно сприймати не тільки навколишню дійсність, а й, навіть, самого себе. Виявлення своєї особистості, займання своєї соціальної «ніші» в колективі, який починає формуватися, адаптація власної поведінки щодо рольових очікувань учнів – одногрупників не у всіх відбувається легко і одразу. Як правило, це важкий і тривалий період у розвитку колективу.
Доброзичливість, увага до студентів, індивідуальний підхід сприятимуть скороченню строків адаптації.
Тому вважаю доцільним ознайомити вас, наші шановні батьки з рекомендаціями щодо полегшення періоду адаптації учнів Вищого професійного училища № 3 м.Мукачеко


1. Встановіть тісний контакт з керівниками групи, вихователем гуртожитку, обміняйтесь номерами телефонів.
2. Ознайомтеся з умовами навчання та проживання Ваших дітей, розташуванням медичних закладів, можливих місць відпочинку, торгових мереж.
3. Цікавтеся справами Вашої дитини від самої дитини та від керівників групи.
4. Телефонуйте Вашій дитині щодня, обговорюйте питання навчання, матеріального становища, нових вподобань. Дайте своїй дитині відчути Вашу підтримку та бажання допомогти у будь-якій ситуації.
5. Дізнайтеся імена нових друзів Вашої дитини та (про всяк випадок) дізнайтесь номери їхніх телефонів.
6. Проведіть невелику екскурсію, разом з’ясуйте «зони невпевненості» Вашої дитини (правила поведінки на проїзній частині, транспортне сполучення, правила спілкування з незнайомими людьми тощо).
7. Обов’язково відвідуйте батьківські збори, там Ви зможете отримати об’єктивну інформацію про навчально-виховний процес Вашої дитини.
8. Будьте уважні до емоційного стану та поведінки Вашої дитини. Якщо Вас щось насторожує – обов’язково обговоріть це з дитиною, керівниками групи, практичним психологом або заступником директора з виховної роботи.
9. Будьте впевнені в успіхах Вашої дитини. Процес адаптації буде проходити м’якше і швидше, якщо в цей період поруч будуть ТУРБОТЛИВІ БАТЬКИ!

Якщо вам потрібна допомога, звертайтесь до фахівців психологічної служби училища.

Чергуйте заняття і відпочинок, скажімо, 40 хвилин занять, потім 10 хвилин перерви. Можна у цей час помити посуд, полити квіти, зробити зарядку, прийняти душ.
Не треба прагнути до того, аби прочитати і запам'ятати напам'ять увесь підручник. Корисно структурувати матеріал, складати плани, схеми, причому бажано їх записува¬ти. Плани корисні і тому, що за ними легко повторити якийсь матеріал.
Як запам'ятовувати матеріал. Психологи встановили, що наша оперативна пам'ять при одночасному сприйнятті здатна утри¬мати і потім відтворити в середньому лише сім об'єктів. Тому матеріал краще розби¬ти на смислові шматки, бажано, аби їх було не більше семи. Смислові шматки матеріалу необхідно укрупнювати й уза¬гальнювати, виражати головну думку од¬нією фразою.
Не слід квапитися, за будь-яку ціну запам'ятовувати складний текст, не ро-зібравшись у його внутрішніх зв'язках, не зрозумівши міркувань автора. Серед другорядного потрібно виявити найголов¬ніше.
Як повторювати? Перекажіть текст своїми словами, і ви легше його запам'ятаєте, аніж просто прочитавши багато разів, — адже це активна розумова праця. Загалом, будь-яка аналітична робота з текстом дозволяє краще його запам'ятати. Це може бути пе¬рекомпонування матеріалу, знаходження парадоксальних формулювань для нього, залучення контрастного фону або матеріалу тощо.
Конспектування. Виявляється, текст мож¬на сильно скоротити, представивши його у вигляді схеми — «зірки», «дерева», «дуж¬ки» тощо. При цьому сприйняття та якість запам'ятовування значно покращуються че¬рез образність запису.
Таким чином, вам необхідно розбити великий текст не більш ніж на 7 частин, зв'язати ці частини між собою, виділити опори (слова і думки, що стоять за ними) і завчити їх.
У системі заучування матеріалу важливу роль відіграє повторення.
Виконуйте якомога більше різних опуб¬лікованих тестів з якогось предмета. Ці тре¬нування ознайомлять вас із конструкціями тестових завдань.
Тренуйтеся із секундоміром у руках, за¬сікайте час виконання тестів. Готуючись до іспитів, ніколи не думайте, що не впораєтеся із завданням, а навпаки, подумки малюйте собі картину тріумфу.
Залиште один день перед іспитом на те, аби знову повторити всі плани відповідей, ще раз зупинитися на складніших питаннях.
ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ПСИХОЛОГІЧНО
Для того, щоб у кризовій ситуації не втра¬чати голови, необхідно не ставити перед собою надзавдань і надмети. Не варто че¬кати, доки ситуація стане катастрофічною. Починайте готуватися до іспитів заздалегідь, помалу, по частинах, спокійно.
Якщо дуже важко зібратися із силами і з думками, спробуйте запам'ятати спочатку найлегше, а потім переходьте до вивчення складного матеріалу.
Щодня виконуйте вправи на зняття на¬пруження, втоми, на розслаблення.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВТОМИЛИСЯ ОЧІ?
Виконайте дві будь-які вправи:
• погляньте по черзі вгору-вниз (25 с), ліворуч-праворуч (15 с);
• напишіть очима своє ім'я, по батькові, прізвище;
• фіксуйте погляд то на віддаленому предметі (20 с), то на аркуші паперу перед собою (20 с);
• намалюйте очима квадрат, трикут¬ник — спочатку за годинниковою стрілкою, потім навпаки.
ЯК ЛЕГШЕ ЗАПАМ'ЯТОВУВАТИ
1. Не завжди що більший обсяг матеріалу, то важче його запам'ятати. Великий уривок вивчати корисніше, ніж короткий вислів.
2. Запам'ятати легше те, що розумієш.
3. Розподілене заучування краще від кон¬центрованого. Учіться з перервами, а не все підряд, краще помалу, ніж одразу.
4. Більше часу витрачайте на повторення по пам'яті. Це ефективніше за просте бага¬торазове читання.
5. Якщо працюєте із двома матеріала¬ми — великим і меншим — розумно почи¬нати з більшого.
ЯК ПІДТРИМАТИ ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ
1. Чергуйте розумову і фізичну працю.
2. Бережіть очі, робіть перерву кожні 20-30 хвилин (відвести очі від книги, поглянути вдалину).
3. Мінімум телепередач та роботи за комп’ютером!
ЯК УНИКНУТИ ХВИЛЮВАНЬ
1. Запишіть на аркуші паперу, що вас не¬покоїть. Покладіть його під подушку або в ящик столу на сім днів. Доти, можливо, проблема вирішиться сама собою або її вже розв'яжете ви.
2. Запитаєте себе: «Чи допомагає хвилю¬вання впоратися із ситуацією?». Коли ви зро¬зумієте, що ні, придумайте щось, що дійсно могло б зарадити.
3. Якщо ви можете порадитися з батька¬ми, зробіть це. Попросіть їх підтримати вас. Якщо ви не можете поговорити з батьками, знайдіть іншого дорослого, якому ви довіряє¬те, і поговоріть з ним або нею. Удвох ви, напевно, придумаєте розумний план, як впо¬ратися з вашими хвилюваннями.
4. Пам'ятайте: занепокоєння — це емоція, а не метод вирішення проблем.
5. Якщо ваші переживання стали нав'язливими, зверніться до психолога.
НАПЕРЕДОДНІ ІСПИТУ
Багато хто вважає: для того, щоб пов¬ністю підготуватися до іспиту, не виста¬чає лише однієї, останньої перед ним ночі. Це неправильно. Ви вже втомилися, і не треба себе перенапружувати. Навпаки, з вечора перестаньте готуватися, прогуляйтеся. Виспіться якнайкраще, аби встати відпочилим, із відчуттям свого здоров'я, сили, з «бойовим» настроєм. Адже іспит — це своєрідна боротьба, в якій варто проявити себе, показати свої сили та здіб¬ності.
У пункт складання іспиту приходьте без запізнень, краще — за півгодини до початку тестування. Опануйте свої емоції, зберіться з думками. Сміливо заходьте до аудиторії. Не сумнівайтеся, усе вийде. Сядьте зручно, випряміть спину. Подумайте про те, що ви вищі за всіх, розумніші й у вас усе вийде. Зосередьтеся на словах: «Я спокійний, я абсолютно спокійний». Повторіть їх без по¬спіху, кілька разів. Думок відганяти не треба, оскільки це викличе додаткове напруження. На завершення стисніть руки в кулаки. Ви¬конайте дихальні вправи:
• сядьте зручно;
• глибокий вдих через ніс (4—6 секунд);
• затримка дихання (2—3 секунди), потім видих.
Наведу декілька універсальних рецептів для успішнішої тактики виконання тесту¬вання:
 Зосередьтеся! Після виконання поперед¬ньої частини тестування (заповнення блан¬ків), коли ви з'ясували всі незрозумілі для себе моменти, спробуйте зосередитися і за¬бути про людей довкола. Для вас мають існувати лише текст завдань і годинник, що регламентує час тесту. Кваптеся без пос¬піху! Жорсткі рамки часу не мають вплива¬ти на якість ваших відповідей. Перед тим, як вписати відповідь, перечитайте запитання двічі і переконайтеся, що ви правильно зро¬зуміли його суть.
 Почніть із легких завдань! Почніть відповідати на ті запитання, в яких ви не сумніваєтеся, не зупиняйтеся на тих, які можуть викликати довгі роздуми. Тоді ви заспокої¬теся, думки стануть яснішими і чіткішими, увійдете до робочого ритму. Ви ніби звільнитеся від нервозності, і вся ваша енер¬гія потім спрямується на складніші запи-тання.
 Пропускайте! Треба навчитися пропус¬кати складні або незрозумілі завдання. Пам'ятайте: у тексті завжди знайдуться такі запитання, з якими ви неодмінно впораєтеся. Просто безглуздо недобрати балів лише тому, що ви не дійшли до «своїх» завдань, а застрягли на тих, які викликають усклад¬нення.
 Читайте завдання до кінця! Не прагніть зрозуміти умови завдання «за першими сло¬вами» і добудувати кінцівку у власній уяві. Це перший спосіб припуститися прикрих помилок в найлегших запитаннях.
 Думайте лише про поточне завдання! Коли ви бачите нове завдання, забудьте, все, що було в попередньому. Зазвичай за¬вдання в тестах не пов'язані одне з одним, тому знання, які ви застосували в одному, як правило, не допомагають, а лише зава¬жають концентруватися і правильно вирі¬шити нове завдання. Ця порада дає й інший безцінний психологічний ефект — забудьте про невдачу в минулому завданні (якщо воно виявилося заважким). Думайте лише про те, що кожне нове завдання — це шанс набрати бали.
 Виключайте! Багато завдань можна швид¬ше вирішити, якщо не шукати одразу пра¬вильний варіант відповіді, а послідовно виключати ті, які явно не підходять. Метод виключення дозволяє сконцентрувати увагу на одному-двох варіантах, а не на всіх п'яти-семи (що набагато важче).
 Заплануйте два кола! Розрахуйте час так, щоб за дві третини всього відведеного часу пройтися по всіх легких завданнях («перше коло»). Тоді ви встигнете набрати максимум балів на легких завданнях, а потім спокійно повернетеся і подумаєте над складнішими, які спочатку довелося пропустити («друге коло»).
 Перевірте! Залиште час для перевірки своєї роботи, принаймні, аби встигнути пе¬реглянути і помітити явні помилки.
 Вгадуйте! Якщо ви не впевнені у виб¬орі відповіді, але інтуїтивно можете віддати перевагу якійсь, то інтуїції слід довіряти! При цьому вибирайте такий варіант, який, на ваш погляд, більш імовірний.
 Не засмучуйтеся! Прагніть виконати всі завдання, але пам'ятайте, що на практиці це нереально. Враховуйте, що тестові завдання розраховані на максимальний рівень складності, і кількість вирішених вами завдань може виявитися цілком достатньою для гарної оцінки.

Які ознаки булінгу?
Типовими ознаками булінгу є:
• систематичність (повторюваність) діяння;
• наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;
• наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Які є види булінгу?
Людину, яку вибрали жертвою, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими видами булінґу є:
• фізичний (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень);
• психологічний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж);
• економічний (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей);
• сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти);
• кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв).
Як відрізнити звичайний конфлікт від булінгу?
Варто пам’ятати, що не кожен конфлікт є булінгом. Цькування - це тривалі, повторювані дії, а одинична сутичка між учасниками таким не може вважатися. Наприклад, якщо друзі посварилися та побилися чи діти разом весело штовхалися, але одна із них впала і забилася - це не вважається булінгом. Проте, якщо однолітки на чолі з булером регулярно насміхалися, принижували або ховали та кидали речі дитини, штовхали, не вперше нецензурно обзивали та били, викладали в соцмережі непристойні чи відфотошоплені знімки дитини – потрібно негайно діяти!
Що робити, якщо ваша дитина стала жертвою булінгу?
• Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину.
• Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти.
• Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації.
• Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона, поліція).
• Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання.
• Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може потребувати певного часу.
У разі, якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – повідомте поліцію!
Що робити, якщо ви стали свідком булінгу?
• Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати.
• Зайняти нейтральну позицію в суперечці – обидві сторони конфлікту потребують допомоги.
• Пояснити, які саме дії вважаєте булінгом і чому їх варто припинити.
• Уникати в спілкуванні слів «жертва» та «агресор», аби запобігти тавруванню і розподілу ролей.
• Повідомити керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагати вжити заходів щодо припинення цькування.
Ситуації з фізичним насильством потребують негайного втручання!
Що робити, якщо ваша дитина агресор?
• Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки.
• Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів.
• Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого настає відповідальність.
• Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою.
• Зверніться до психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять – агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем.
Яка роль відведена педагогічним працівникам у запобіганні та протидії булінгу?
Керівник закладу освіти зобов’язаний створити у закладі освіти безпечне освітнє середовище, вільне від насильства та булінгу. Крім того, керівник:
• розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;
• розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) та видає рішення про проведення розслідування;
• вживає відповідних заходів реагування;
• забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг учням, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);
• повідомляє органам Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.
Також Закон зобов’язує педагогічних працівників негайно повідомляти керівників закладів освіти про виявлені факти булінгу (цькування) серед школярів.
Яка відповідальність за вчинення булінгу?
До прийняття змін до законів щодо протидії булінгу (цькуванню) відповідальності за його вчинення в Україні не існувало. З прийняттям нового закону було запроваджено адміністративну відповідальність. Відтепер вчинення булінгу (цькування) стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу карається штрафом від 850 до 1700 грн або громадськими роботами від 20 до 40 годин.
Такі діяння, вчинені повторно протягом року особою або групою осіб караються штрафом у розмірі від 1700 до 3400 грн або громадськими роботами на строк від 40 до 60 годин.
У разі вчинення булінгу (цькування) неповнолітніми до 16 років, відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них застосовуватимуть покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.
Окремо передбачена відповідальність за приховування фактів булінгу (цькування). Якщо керівник закладу освіти не повідомить органи Національної поліції України про відомі йому випадки цькування серед учнів, до нього буде застосоване покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або виправних робіт до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.
Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?
Якщо у вас залишились питання з даного приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій Україні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.
ВАЖЛИВО: діти мають право безоплатно отримати послуги адвоката (складання заяв, представництво в суді).
Якщо дитині необхідна психологічна допомога – зверніться на Національну дитячу «гарячу лінію» для дітей та батьків з питань захисту прав дітей за номером 116-111.